О! ТВОI РУКИ! О! ТВОI ОЧI! ********************************* О! Твої руки!...О! Твої очі!... Як не слухняні мої вуста.... Cказати зараз тобi так хочу: Що, краще би iх не знала я!...
Я-- твоя радість. Ти в менi --біль. Я розчиняюся в тобі, Любов! Я розчиняюся, немов та сiль. Я забуваюся знов i знов…
Ці нiжнi руки пестять мене !... Помру в розлуці, тобi клянуся!. Невже це доля знов обмене?! Ти доторкнешся--я розчинюся.
В дощі чи у вітрі, в пилку квітки, Мені посмiхнешся—я проявлюся . " Бувай"!- Непомітно шепоче звiдти. Дивлюся на тебе – не надивлюся!
Цілую руки, очі твої.... А в серця ритмi - гімн про Любов. Захочеш—слухай пiснi моi А нi --так ні, повторюю знов….
Заглянеш в душу.-Побачиш Світ. Квіткою дивною квітне Любов! Я з вiтром лагiдним шлю привiт! Твій образ ясний хвилює кров.
В очах тих гарних— смуток, туга... О, Боже , дай мені духа сили!-- Стукає в скронях: бiль та нудьга Спокуса пізнати!- Не встояти! «Мила...
Ти--свіжий вітер, ковток... води... Я непомітно зірву, мов квітку...». Ти не дізнаєшся…. Не скажу тобi Я не тримаю! - То пiдеш звiдти?
У пилку квітки, в дощі, чи у вітрі: Мiй непомітний шепiт: " Бай"! Лагiдно рiднi вуста менi звiдти Шепочуть в останне: «Не звбувай»!
