**************************
Яка неперевершена ця нiч!
Неначе б то, зiрки все тi ж
на небi сяють, як колись….
I мiсяць, також сяе - подивись!
Але, з’явилась смуга темна мiж:
«до» та «пiсля»! В чому рiч?!
Невже ж то подихи зимовi?!
Душа, зневiрена, сумуе знов….
То ж, бiдолаха, все працюе….
А вiтер змiн, вiн знов лупцюе
У саму душу! Закiпае кров….
Хтось грае в iгри розумовi….
Все бiльш зневiрена свiдомiсть,
Засмученою жiнкою волае,
Шукаючи I ясностi, свободи….
Чому всi цiнностi мого народу
Споплюженi ?! Невже немае
Виходу з такого стану? Замiсть
Тяжкоi долi – чекай! .. Повiр:
Те, що пройти повиннi,
Ми те пройдемо гiдно….
Свiдомiсть проясниться, очевидно;
Та зрозумiем те, що виннi! –
Як тiльки зрозумiемо, то прийде мир!
Народе мiй, чекай на кращi змiни!
Хай тiльки не прольется кров!
То ж, «особливо темна нiч»
Перед самим свiтанком»! Сiч
Запорiзька вiдродилась знов,
Неначе, iз рiчноi пiни….
Мого могутнього Днiпра.
*******
/ 04.12.2011 р. /
(с)